Головна / Продукція / Гречка

Ботанічні й біологічні особливості.
Гречка - рід гречки (Fagoryrum Gaertn.) належить до сімейства гречаних (Polygonaceae). Батьківщиною гречки вважаються гірські райони східної частини Азії. Уперше гречку стали вирощувати в жаркій Індії чотири тисячі років тому. Там її називали «чорною пшеницею» - за темне забарвлення насіння. З Індії гречку завезли в Грецію, а звідти до нас. Тому, у нас, її й охрестили гречкою.

Гречка відноситься до теплолюбних рослин. Насіння її починає проростати, коли ґрунт прогріється до 7-8°С, однак розвиток проростків іде краще при температурі 15-30°. Сходи гречки дуже чутливі до заморозків й ушкоджуються при температурі повітря від -2°С, при -4° С - рослини гинуть.

При температурі нижче 12-13°  гречка росте погано, але в той же час, для неї несприятлива й висока температура (вище 30°), особливо в період цвітіння, тому що погіршується запилення й відмирає зав’язь. Оптимальна температура в період цвітіння - плодоутворення 17-25°, а відносна вологість повітря повинна бути не менш 50%. У цей період гречка висуває високі вимоги до висвітлення.

Позитивною особливістю кореневої системи гречки є здатність засвоювати важкорозчинні фосфати. Завдяки цим властивостям гречка, хоча й поступається по масі розвитку коріння злаковим культурам (в 1,6-2,4 рази), по здатності до засвоювання, перевершує їх у середньому в чотири рази. Гречка - вологолюбна культура й на вимогу до вологи посідає перше місце серед зернових. При вологості ґрунту 20 - 30% й оптимальній температурі сходи з'являються швидко й дружно.

Значення й райони поширення.
Гречка - одна з найважливіших круп'яних культур. Середній вміст білку в зерні становить 9%, крохмалю - 70%, жиру - 1,6%. Основний продукт, що виробляється з гречки, - гречана крупа, що володіє високими смаковими й дієтичними властивостями, Гречана солома –малоцінний корм (1 кг містить 0,3 корм. од.), але її можна застосовувати змішуючи із соломою зернових культур. Гречку використають як страхову культуру при пересіві озимих.

Гречка швидко розвивається на легких, родючих, добре аерованих ґрунтах. На ділянках, розташованих поблизу водойм, оточених лісом, а також захищених від дії вітрів, що висушують, гречка краще зав'язує плоди, формує більш високий урожай. Вона переносить підвищену кислотність, однак кращі врожаї дає на слабокислих і близьких до нейтральних ґрунтах.

Агротехніка.
Кращі попередники гречки - кукурудза на силос, картопля, цукровий буряк, зернобобові, удобрені озимі, багаторічні трави, а в посушливих районах - чистий пар. Не слід розміщувати гречку після картоплі, ураженої нематодою, і вівсу.

Удобрення.
На утворення 1 кг насіння і відповідної кількості соломи гречка споживає азоту 44 кг, фосфору 25 і калію 75 кг. Протягом майже всього вегетаційного періоду основним елементом живлення залишається калій. Особливо ефективні калійні добрива, що не містять хлор (він негативно впливає на врожай гречки).

Під гречку не можна вносити гній, тому що при високій температурі він швидко розкладається й дає багато азотнокислих речовин, які сприяють сильному росту вегетативних органів на шкоду плодоносінню. У результаті одержують багато соломи й мало зерна, особливо у вологі роки. Гній й інші органічні добрива варто вносити під попередню культуру.

Рядкові добрива. Фосфор дуже ефективний як рядкове добриво. Гранульований суперфосфат (у дозі до 20 кг. на 1 га), внесений одночасно з посівом, підсилює початковий ріст рослин, підвищує їхня стійкість до несприятливих умов, хвороб і шкідників. Перенесення частини азоту й фосфору з основного добрива в підгодівлю у фазі масового цвітіння гречки сприяє збільшенню врожаю в результаті кращого розвитку рослин і більшої їх озерненості. При цьому формується більше зерно з високим виходом ядра. На широкорядних посівах гречку можна підживлювати азотними або складними добривами (20-25 кг на 1 га) у період останньої міжрядної обробки, проведеної перед змиканням рядків, Підживлення ефективне лише при достатньому зволоженні ґрунту.

Дози добрив варто розраховувати на плановану врожайність із урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, біологічної потреби культури в елементах живлення, рівня забезпеченості ґрунту доступними формами NPK і ступенем їхнього використання із ґрунту.

Посів.
У більшості районів вирощування гречки осінній обробіток ґрунту після стерньових попередників складається з лущення стерні дисковими лущильниками й зяблевої оранки плугами з передплужниками. Після просапних культур відразу проводиться глибока зяблева оранка на глибину 25-27 см за умови, що дозволяє орний шар. Якщо під попередню культуру проводилася глибока оранка, то поле під гречку орють на глибину 20-22 см.

У посушливих районах, а також у місцях, де ґрунти піддаються ерозії, застосовується плоскорізний обробіток, що залишає стерню на поверхні ґрунту. При цьому використають культиватори-плоскорізи, глибокорозпушувачі-удобрювачі, а також плоскорізи-глибокорозпушувачі. Доведено, що серпневий зяб самий кращий. Щоб нагромадити вологу в ґрунті, ефективно протягом зими проводити дворазове снігозатримання.

Перший прийом весняного обробки ґрунту - раннє боронування зябу у два-три сліди. Далі в період сівби ранніх ярих поле культивують на глибину 10-12 см, а через 8-12 днів проводять другу культивацію на глибину 6-8 см, у день посіву - передпосівну на глибину закладання насіння. Останню передпосівну культивацію найкраще виконувати буряковими культиваторами УСМК-5,4Б, які рівномірно розпушують  ґрунт.

Щоб прискорити проростання насінь бур'янів і вирівняти поверхня ґрунту після обробки, проводять прикочування кільчато-шпоровими котками. На полях, оброблених з осені плоскорізами-глибокорозпушувачами, навесні вологу закривають зубовидною бороною. Передпосівну обробку проводять культиваторами-плоскорізами.

Для посіву відбирають насіння діаметром 3,5-4 мм. Проти грибкових захворювань їх протруюють.

Дуже важливо вибрати оптимальний строк посіву. Критерієм є стійке прогрівання ґрунту на глибину 10 см до 10-12°С.

Сіяти гречку можна звичайним рядовим способом і широкорядним - із шириною міжрядь 45 см. Норми висіву гречки - 4,0 - 5,0 млн. схожих зерен на 1 га. Так, у лісостеповій зоні при рядовому посіві й широкорядному цей показник дорівнює 3,0 млн., у степовій - при рядовому - 4,0, широкорядному - 2,5 - 3,0 млн. Глибина заробки насіння залежить від властивостей ґрунту й строків посіву. При достатній вологості на важких ґрунтах вона становить 4-5 см, при сильному пересиханні ґрунту й на легких по складу - 6-7 см.

Догляд за посівами.
Для одержання рівномірних і дружних сходів (крім проведених стерньовими сівалками) досить ефективно, особливо в суху погоду, післяпосівне прикочування ґрунту кільчато-шпоровими котками.

Щоб знищити бур'яни й ґрунтову кірку, до появи сходів гречки проводять боронування посівів. Сходи гречки виносять сім'ядолі на поверхню ґрунту, тому цей агроприйом дуже важливий, тому що у випадку утворення кірки вони не проб'ються на поверхню й можуть загинути.

У фазі утворення першого справжнього листка боронують посівними або середніми боронами поперек рядків у денні години, коли рослини гречки трохи в’януть, зі швидкістю руху агрегату не більше 4-5 км/год.

Широкорядні посіви обробляють культиватором.. Першу обробку міжрядь проводять на глибину 5-6 див з позначенням рядком захисної зони 8...10 см, другу - у фазі бутонізації на глибину 6-8 (сухий рік) або 8-10 див (вологий рік), при необхідності підгодовують. На сильно засмічених полях застосовують гербіциди.

Збирання.
У гречки розтягнутий період дозрівання, тому її забирають в основному роздільним способом. Як тільки валки просохнуть, і вологість стебел і листів знизиться до 30 - 35%, а зерна - до 13 -16%, можна приступати до обмолоту. Обмолот необхідно проводити при зменшеній частоті обертання барабану (500-600 об/хв). зерно, що надійшло на тік, проходить первинне очищення. Зерно з вологістю не вище 14% зберігають насипом висотою до 1,5 м.